Что такое красота? - Это дом, где два кота.
- Что такое теснота? - Это дом, где три кота.
- Что такое пустота? - Дом, где был - и нет кота.(с)
- Что такое теснота? - Это дом, где три кота.
- Что такое пустота? - Дом, где был - и нет кота.(с)
Якщо ти хоча б
раз у своєму житті прокидався від
променів сонця, саме від сонця, а не від надокучливих сусідів, вічноголодних
котів, набридливих будильників, безтолкових мобільних, не від того що за вінком
кричать чи впала зі столу книжка. А саме від того що сонце розбудило тебе своїм
промінням, воно ніби закликало тебе піднятись, відкрити очі назустріч цим
теплим, лагідним променям.
І ти відкрив очі.
Ти повен сил, як повна чаша вина. І ти не спішиш. Головна умова сонячних
променів – це час, той час який ти приділиш їм і тільки їм. Найкраще, коли твої
вікна на сході. Не питай, просто так найкраще. Роби каву, робиш? Сонце любить
каву, мабуть вона нагадує світлу про чорні плями, затягнуті рани попередніх
битв. Тому тепер сонце палає. Болить, горить, гріє, осяває. Навіть якщо ми
трішки відійшли від теми, бери каву і гайда на балкон чи дах будинку. Там свіжий
вітер, немає квітів, нема людей. Лиш спокій, кава і ти. Закрий очі, зроби
маленький ковток. Нехай твої очі наповняться світлом, зсередини. Нехай вони
прогріються, натягнуться любов*ю (любов чи то від кави, чи від сонця – поки що
не зрозуміло).
Твої заплющені очі, скажи, що з ними? Що в них
нового? Скільки світу ти тепер бачиш, як ти його розумієш? Все по-іншому, це
правда. Твої ранки більше не перетворяться в банальні будні.
Все те клята лінь! Нічого не хочеться, ніяк не проводиться! А мав би бути пречудовий вечір?!!
дурні-предуні мої звички. О Боже, як я їх ненавиджу(((( Це треба ж бул весь вечір проходити з кислим лицем і нікому не посміхатись. Ну звісно таке часто буває бо то ж я-а-а-а
Але вечір те що треба. Як виявилось, французькі пісні не завтавляють мене ставати монстро а навіть дуже гарні) і я визначила що погано знаю мульти і
пятница, 20 января 2012
В котрий раз дивуюсь, наскільки люди можуть буди х_х
Це при всьому тому що мені вічно закижають звинувачення в егоїзмі і пофігізмі. Тому у зв"язку з цим мене все частіше навідують думки що кінець світу, чи, хоча б потоп, пішли нам на користь. Хоча з іншої сторони загинуть сильні світу цього. а може й ні. В будь-якому випадку виживуть ті, чиї руки тримають зброю
среда, 18 января 2012
"Морская вода, этот человек пишет море морем" (с)А.Барикко "Море-океан"
вторник, 10 января 2012
Вы собираете по картинкам своего желания половинки. А что-то
получше уже перед вами. Стоит собрать свое «я лучше тебя знаю» и сжать кулак. До
неприличности фальшь слышен, – в вашем голосе, в отснятых фотографиях на
вечеринках, где вам не весело. Две. Два фотоснимка. Они – чья-то половинка. Эти
фотоснимки. Повторяюсь. В банальностях, тривиальность не лживая. Как бы жалобно
не звучала вторая струна гитары, ты все ровно её не услышишь, ты будешь здесь
где-то не здесь, будешь чувствовать себя лишним. Но никому этого не показывай,
ни души это знать не надо. Лучше давай-ка по коктейлю, и сарказмов парочку, что
в голове таятся.
Лишним. Всегда чувствовать себя лишним.
суббота, 07 января 2012
Лорелай говорит про серьезные блокноты, депрессивные ручки и склонные к суициду ластики.
Когда мой будильник промяукал.....
-что сделал твой будильник??
-ну у меня такой будильник. он мяукает....
-что сделал твой будильник??
-ну у меня такой будильник. он мяукает....
Лолелай говорит со старым полуглухим (т.к.говорит неестественно громко) священником на похоронах-поминках своей бабушки, оказывает ему большую благодарность за речь, помощь, участие.
- Ой, спасибо большое, мне было приятно сделать это. А вы вообще кто?- спрашивает тот.
- Я - Лорелай Гилмор.
- Простите, а разве я вас только что не похоронил?
- Ой, спасибо большое, мне было приятно сделать это. А вы вообще кто?- спрашивает тот.
- Я - Лорелай Гилмор.
- Простите, а разве я вас только что не похоронил?
- Oh, poor Michelle!
- Don't "poormichelle" me!
- Don't "poormichelle" me!
Ты можешь приглашать служанку хоть раз в неделю,чтобы убираться здесь?
-Я люблю беспорядок
-Ты здесь даже кровать не найдешь!
-Найду!Это вещь на которую я натыкаюсь по пути к шкафу
-Я люблю беспорядок
-Ты здесь даже кровать не найдешь!
-Найду!Это вещь на которую я натыкаюсь по пути к шкафу
-Я взрослый человек!
-На втоей посуде написано "Hello, kitty"
-На втоей посуде написано "Hello, kitty"
--Пол-Анка, пицца!
--Гав!
--Пицца, пицца!
--Гав-гав!
--Салат...
--... (тишина)
--Гав!
--Пицца, пицца!
--Гав-гав!
--Салат...
--... (тишина)
Р:ты счастлива?
Л:да
Р:ты сделала что-то нахальное?
Л:да
Р:ты сделала что-то нахальное?
- Я беременна!
- Ребёнком?
- Ребёнком?
- Логан,я люблю тебя.
- Ой...Женщина,которая продала мне эту сумочку,предупреждала,что так случится.
- Ой...Женщина,которая продала мне эту сумочку,предупреждала,что так случится.
Не занимайся так много, а то станешь гением и сойдешь с ума, потом
облысеешь и попробуешь захватить весь мир, а в эти выходные я хотела
сходить с тобой по магазинам.
облысеешь и попробуешь захватить весь мир, а в эти выходные я хотела
сходить с тобой по магазинам.
пятница, 06 января 2012
Ты страшился тысячи вещей, страшился боли, судей, собственного сердца, страшился сна, пробуждения, одиночества, холода, безумия, смерти-особенно смерти. Но все это были лишь маски, лишь видимости. На самом деле страшило тебя только одно - решиться упасть, сделать шаг в неизвестное, маленький шаг через все существующие предосторожности. И кто хоть один - единственный раз отдавался, оказывал великое доверие, полагался на судьбу, тот обретал свободу.
Герман Гессе
Герман Гессе
понедельник, 26 декабря 2011
Посмотри, ничего нет ближе, чем я, ничего нет дальше тебя.
Столетние грозы и туман, мне вечно холодно в тиши. Я знаю, не одна в этой
слепой ночи. Разве есть что-то дальше двух людей, которым не суждено по одному
течению плыть? Возрадоваться возможности начать все сначала и забыть. Вернее,
сравнивать каждый миг настоящий с прошлым. Разве люди не должны бы быть проще?
А вот ещё пару дней, я хотела бы видеть тебя в городе.
Знаешь, я до сих пор смотрю с надеждой туда, где я теряла всегда. И туда, где
потеряла окончательно.
Притягательно – я и плохое настроение. Ты и гитара
притягательны ещё больше. Я любила твой голос. И твои песни. И неправду тоже.
Ведь в мире все спят. Прямо сейчас. Но, надеюсь, ты – нет.
Слабо верится, но пусть вериться, чем думаешь, что ты – один в твоем ночном
безумии, в попытках жить.
Все эти вещи не несут радости, если ты не возжелаешь радости
от вещей.
Вещей много. Людей мало. Ценных мало.
Воруют ценности. Люди уходят.
А ты так и остаешься на едине с собою.
Верю, ты со мною.
пятница, 18 ноября 2011
алекситимия-сложность в описании объяснении своих чувств другим людям
вторник, 15 ноября 2011
Кошмарное настроение. Кошмарное состояние. А все виной тому бессонница.
И как в тумане, я не вижу расстояния, переплывая гавани, где рассветами
Расцветают поеты, шум листьев с водами - Моцарта симфонии.
А когда закатами пробегаешь километры до пристаней, надеешься истинно
Что пароход приймет тебя поваром, ибо постояльцем города за заплавами
Тебя считать не принято. Этот корабль странствует со скитальцами.
Дня через два за борт выбросят. Надоедлив до чертиков. Пальцами
Будешь цеплятся за воздух. Практически утопленик без уголовного дела
По тебе декриминализация. А ты был мастер и занимался танцами...
Мы когда-то давно, когда ещё не писали, ходили на премьеры.
Мы – театралы.
Но в этот зимний не по настоящему вечер, я раскрою секреты
каждой пятой встречи. Алые губи, известно что от поцелуев а не от красной
помады. Места для поцелуев…
А когда ты стоял на перроне, ждал поезд, я на расстоянии в
три шага ощущала твой холод. То ли ко мне, то ли к себе, а ты ещё совсем молод.
Ты уехал – тогда и последний раз виделись. Я не жалею – мне это привиделось.
Доверчивая. Как оказалось на следующий день – действие опрометчиво.
Собрать чемоданы да шарф красный. Я еду к тебе, сероглазый
мальчик.
понедельник, 07 ноября 2011
- я не вмію з рибами. не вмію!
- а я вмію!
- добре тобі ))
- голову відрізав! посолив, в муку обмокав і на сковородку!
(с)
- а я вмію!
- добре тобі ))
- голову відрізав! посолив, в муку обмокав і на сковородку!
(с)
понедельник, 31 октября 2011
Вечно хотелось петь о боли, но сегодня воспеваю подругу –
язя)
Когда рано просыпаешься утром воскресенья, в тебе столько
всего! Тебе хочется всего и again!
Жить хочется! И куча планов, которые может быть и полетят в чертям в «замечательный»
понедельник.
Достаешь книгу, которую уже второй месяц хочешь прочесть – и
читаешь! И пусть дома толпа народу, соседи слева упражняются с перфоратором, а
сосед сверху, как оказывается, ярый фанат баскетбола. Но для тебя, утром, в
постели, с книгой, не существует мира, ты там, внутри рассказа, и плевать на
шум машин.
Дорогой, когда осознаешь ценность времени – перестанешь ходить
в клубы, а будешь читать, танцевать на улице просто когда захочется.
Когда летать научишься – позвони. Будем пить чай, а извне
будет 451 по фаренгейту.
четверг, 27 октября 2011
01:23
Доступ к записи ограничен
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
суббота, 22 октября 2011
В руках Муракамі та якось не читається. Заглядуюсь на сходження з перону поїздів – це в моєму світі казкою називається. Сиджу на холодній жилізній штуковині діставши записник і зелену ручку, поїзд Ч-Л спускає пари, я тебе чекаю, чесно, аж серце здригає.
Така довгоочікувана зустріч, і хоч банально чекаю, але ранок сьогодні був особливо чудовий, не заважаючи на невимовно скрипуче ліжко і на відсутність кави.
Скоро пройдемось по площі Ринок, біля оперного, Шеви. Потім буде ж/д і вулиця Природна яка для мене Надприродна бо чудова чи просто нам сонце не світить в очі на вранішній кухні.
Звучить голос про поїзд Ч-Л. Нумерація з голови потяга. Я люблю чекати, та мені холодно.
Така довгоочікувана зустріч, і хоч банально чекаю, але ранок сьогодні був особливо чудовий, не заважаючи на невимовно скрипуче ліжко і на відсутність кави.
Скоро пройдемось по площі Ринок, біля оперного, Шеви. Потім буде ж/д і вулиця Природна яка для мене Надприродна бо чудова чи просто нам сонце не світить в очі на вранішній кухні.
Звучить голос про поїзд Ч-Л. Нумерація з голови потяга. Я люблю чекати, та мені холодно.
воскресенье, 16 октября 2011
Ты болен, ты простужен но сидишь в этом чертовом купе. За окном
снег и лужи.
Это такое везенье, осенью, в 15 градусов мороза ехать на
море вместо того, чтобы спокойно спать дома.
Але ти сидиш в тому купе, затуляєш фіранки, береш серветку, пишеш провідниці час
прибуття на потрібну тобі станцію, щиро прохаєш її розбудити вчасно, щоб не
проїхати це кляте море. Лягаєш спати.
Якщо хто був в
вагонах, хто їздив в цих самотніх купе – той знає, що постіль мокра і давно
втратила білизну і навіть мляву сірість. Що холодно навіть коли тепло. Єдина радість
в поїздах, ще з дитинства, цей стукіт
колес, ці подьоргування потяга. Ці короткі зупинки, коли перед і після
зачиняють туалет і випускають в тамбур таку кількість людей, що туди б зроду не
влізла.
Спиш на
другоповерховій полиці, вже вимкнули світло і не почитати. А на примітивно
освітлених станціях ще гуляють діти. Розглядаєш руки і пригадуєш історію
кожного з шрамів. І намагаєшся заснути під поїзда колискову.
А вже о 5й на
пероні тебе хтось зустрічає. А ти згадуєш поїздку на море. Коли ти сів щоб
приїхати і поїхати назад. Подихати кілька годин морем і ще багато днів
промотати як на автоматі, нічого з них не пам"ятаючи, просто пливучи за течією.
Та ці кілька
годин вартують тобі зараз років життя. Коли ти ніколи не був на морі і тебе не
жалили медузи.
Скажи, чи можна бути стільки щасливим з-за того?
четверг, 13 октября 2011
Букет котов
У меня уже готов
Для тебя букет котов,
Очень свежие коты!
Они не вянут, как цветы.
Вянут розы и жасмин,
Вянут клумбы георгин,
Вянут цветики в саду,
На лугу и на пруду,
А у меня - букет котов
Изумительной красы,
И, в отличье от цветов,
Он мяукает в усы.
Я несу букет котов,
Дай скорее вазу.
Очень свежие коты -
Это видно сразу!
(с) Юнна Мориц
У меня уже готов
Для тебя букет котов,
Очень свежие коты!
Они не вянут, как цветы.
Вянут розы и жасмин,
Вянут клумбы георгин,
Вянут цветики в саду,
На лугу и на пруду,
А у меня - букет котов
Изумительной красы,
И, в отличье от цветов,
Он мяукает в усы.
Я несу букет котов,
Дай скорее вазу.
Очень свежие коты -
Это видно сразу!
(с) Юнна Мориц
среда, 12 октября 2011
значить, не треба було дивуватись ставлячи всіх у рамки ліній та меж. не треба було хвилюватись коли впевнено крокував вперед. твій кожен крок я знаю наперед. чи то так добре ти, чи то так добре я, але ми не одна сім"я, ми лиш сусіди на лініях телефонних, і ніколи, чуєш?, ніколи не відчуємо себе як вдома.
дзвінок телефону, у двері, і я йду відчиняти. номер служби перевірки небежаних думок вам часом не знайомий? я можу сказати що він не потрібен, бо я бездоганно справляюсь з думками огидними, та сьогодні зроблю маленький несподіваний подарунок. я вип"ю кави, вдягну зовсім не яскраві речі, викину всі парфуми із дому і зустріну тебе на пероні.
ми будемо гуляти троє. я. ти. осінь. цього достатньо. і це не будуть дурні слова-признання. це буде мовчанням. і частим приїжджанням. але в моментах розставання ми обоє будемо знати що ми ніби чужі, але насправді рідні. і коли я є тут, все це стає твоїм домом. а без мене це пусте місто.
хоча твоє без мене теж не барвисте. коли зустрінеш мене то викинеш кавоварку, купиш волинку, повісиш на стінку у вітальні.
а ночами будемо слухати шум моря. будуть мерзнути руки. чи то від холоду чи то від розпуки.
і по-правді будемо мовчати, бо словами, знаєш, майже все можна сказати, але нічого по суті.
мовчати, тихенько мовчати.
среда, 28 сентября 2011
мене зараз стільки всього переповняє, що просто хочеться вийти на дах будинку, дуже високого будинку, де не те що прохолодно, а шалений холодний потік повітря. і щоб бути в одній сорочці і пропускати через себе ці хвилі, відчувати дотик вітру, шкірою відчувати цю симфонію,
а ти закриваєш очі, коли я це озвучую, закриваєш своє лице руками, і так обережно спускаєш поволі пальці. тебе переповняє щастя з домішками бажання.