В руках Муракамі та якось не читається. Заглядуюсь на сходження з перону поїздів – це в моєму світі казкою називається. Сиджу на холодній жилізній штуковині діставши записник і зелену ручку, поїзд Ч-Л спускає пари, я тебе чекаю, чесно, аж серце здригає.
Така довгоочікувана зустріч, і хоч банально чекаю, але ранок сьогодні був особливо чудовий, не заважаючи на невимовно скрипуче ліжко і на відсутність кави.
Скоро пройдемось по площі Ринок, біля оперного, Шеви. Потім буде ж/д і вулиця Природна яка для мене Надприродна бо чудова чи просто нам сонце не світить в очі на вранішній кухні.
Звучить голос про поїзд Ч-Л. Нумерація з голови потяга. Я люблю чекати, та мені холодно.