я приїхала з києва. і знаєш що? абсолютно нічого нового. абсолютно. у всіх дикий захват, щастя і радість. а для мене це буденність навіяна роками поїздок і нових місць/людей.

коти вже мене так не люблять.

я не боюсь нових чужих людей.

я встаю рано.

я п"ю хорошу каву.

і я стягую одіяло.

і жити зі мною навряд чи добре, хоч і можливо.

але от я знову вдома і мені знов нічого не хочеться. крім одного нездійсненного.

бо київ це нагадування про власну нікчемність, неспроможність і владу грошей.

та все можна побороти якщо гарно постаратись, правда?

а ми будем старатись. я буду...

п.с мене запросили в харків на БИ-2.

@музыка: Сплин-невский проспект

---

я вже певно виросла з того щоб писати щось окрім заміток і записок

я вдома лиш 4 дні і знов їду

це так...це чудово, чесно

---

це весело коли виходиш з 1 станції метро і 3 рази в різному місці!

і коли не знаходиш те що шукаєш, а тебе знаходить, приміром, горгулья чи арт-центр!

і коли без карти шляєшся по місту з надією шо якийсь добрий чоловік з кавою на винос розкаже куди йти якшо сам не зорієнтуєшся

приблизно такі враження від тижневої поїздки.

а що?

день 1.

звісно, вийти не там де треба, годину топать до метро і опа, не спізнитись на екзамен)

день 2.

чекати результатів. купатись в фонтані!

день 3.

не спіззнитись на екзамен. написати добре!

день 4.

злитись і чекати результатів. примудритись знайти на Банківській все. все, окрім ВРУ. знайти гарну каву з смаком "по-рівненськи!"

день 5.

вагатись. складати речі. зібрати документи і речі. думати чи вчиняєш правильно.

і додомуууууууууууууу ^__^

---

Как хорошо, что некого винить,
как хорошо, что ты никем не связан,
как хорошо, что до смерти любить
тебя никто на свете не обязан.
Как хорошо, что никогда во тьму
ничья рука тебя не провожала,
как хорошо на свете одному
идти пешком с шумящего вокзала.
как хорошо, на родину спеша,
поймать себя в словах неоткровенных
и вдруг понять, как медленно душа
заботится о новых переменах.

__________________(с) Бродский

@темы: бродский

---

здається та, минула я, котра мала купу блокнотів і списаних зошитів з сюжетами, зарісовками і задумками.

котра все виливала на папір...

вона померла. викинула свої думки на звалище. так, її давно немає з нами.

так. тепер її привид гуляє поміж нас.

_________________________________________________________________________________________________________________________________

смерть, знаєш, вона завжди невчасно приходить.

але так часто.

для неї немає місця.

---

щовечора опускаються руки

але так хочеться хоч раз, хоча б єдиний раз прийти до чітко окресленої мети

@музыка: плейлист з @twhiddleston

---

Іноді здається, що щоби ти не робив, як би ти не старався, все марно. Бо ти колись спланував. Плани не втілюють у житті, ні. ніколи

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

кава*кава + мигдаль

ще 2 тижні

p.s. старі записи просто рай

@музыка: pink-try

---

нема нервів, нема суму за прозаїчним "минулим".

я так як має. чекають тільки ті, кого чекаю і я.

тут все просто.

@музыка: Алая

---

Наділа любіму кофту? Закатала рукава?! І марш, работать! Ніхто за тебе нічого робить не буде! І не мямлить "не хочу/не буду/достали".

@музыка: cold-she said

@настроение: рука бойца колоть не устанет!

---

я вже не можу, чесно ( це ж правильно списати все на лінь і неробство?)

в мене 3 місяці, а мені треба їхати, а я вже не маю сил. ше й сірьожа скоро поїде і я лишусь взагалі і я буду зовсім сама.

мені кажуть "та кидай ти це все" а я не можу. хто ж залишає перед фінішом бігову доріжку?

когнітивний дисонанс

@музыка: Би-2

---

Знаєш, я кошмарно пунктуальна і не дай бог тобі спізинитись хоч раз-все життя буду згадувати.

а ще злопамятна. поб"єш мою улюблену чашку з котами-згадаю через 30 років, і то в деталях

деталізую. ну кошмарно люблю всілякі деталі-"маленькі шурупчики" як казав Саша. ти часто кажеш що я деталізую аж до неприлічія)

а ще мабуть я одна не люблю оці букети квітів? релаьно, вам їх не шкода? вони звісно гарні, але через 2 дні цей віник буде в смітнику, ну?!

---

08.01.2013 в 02:08

Пишет  Kid?:

Ночной мужикопсто
Привет, я Кид, и я не хочу ничего делать, я хочу смотреть Revenge и фапать на Нолана Росса.
Присоединяйтесь.

+++

Бисексуал, миллионер, гений, красавец. МС в штанах, но я не против

---

Я знову їду...

це магічні слова, які відносять мене, разом з сумками і без білетів далеко-далеко.

Достатньо щоб відпочити і працювати водночас.

Люблю дорожні варіанти - шампунів, мила, гелів, парфумів, всього-всього що економить місце.

раціональність у виборі - моє головне "я" серед всіх рис характеру перед від"їздом.

Там можна бути зовсім іншим.

---

Бегбедер

гудят, когда он их задевает, прямо как на свадьбах в сельской местности.

Светские люди вообще одиночки, затерявшиеся в море смутно знакомых лиц. Они приободряются, пожимая руки. Каждый новый поцелуй – трофей. Они тешат себя иллюзией собственной значимости, здороваясь со знаменитостями, хотя сами в жизни ни черта не сделали.

Алкоголь слегка горчит,
День прошел – и день убит.
Захудалый музыкант
На мосту
Моей жизни заиграл
Пустоту.
(Кристоф, «Прекрасный чудак».)

Я мертвый человек. Я просыпаюсь утром, и мне нестерпимо хочется одного – спать. Я одеваюсь в черное: ношу траур по себе. Траур по человеку, которым не стал. Я шагаю, как автомат, по улице Искусств – по улице, где умер Оскар Уайльд, совсем как я. Иду в ресторан, где ничего не ем. Метрдотели обижаются, что я не притрагиваюсь к блюдам. А вы много видели мертвецов, которые доедают горячее и облизываются? То есть все, что я пью, я пью натощак. Что хорошо: быстро пьянею. Что плохо: наживаю язву желудка.
Я больше не улыбаюсь. Это выше моих сил. Я умер и похоронен. У меня не будет детей. Мертвецы не производят на свет потомства. Я мертвец, пожимающий руки знакомым в кафе. Очень общительный мертвец и очень замерзший. Я, наверно, самый грустный человек, которого я встречал на своем веку.

Чтобы влюбиться по-настоящему, я слишком пресыщен; чтобы оставаться равнодушным – слишком чувствителен.

Бывают такие ночи, когда спать – непозволительная роскошь. Спать ради того, чтобы проснуться от дурного сна. Чтобы ничего этого вообще не было. Хочется вычеркнуть собственную жизнь.

Она вверила мне свою жизнь перед Богом (и, что еще значительнее, – перед Французской Республикой)

С рождения до смерти наша жизнь идет на автопилоте, и надо обладать сверхчеловеческим мужеством, чтобы изменить ее ход.

Это не жизнь. Когда имеешь все и сразу, рано или поздно начинаешь ждать катастрофы как избавления. Уповать на беду.

---

коли поряд-це добре

зима принесла синяки, купу приємних справ і подарунки^^

P.S. а до нр ще не 3 дні, а місяць-два

@музыка: Three Days Grace – The Good Life

---

є люди північні, а є - з півночі.

а я - з 5ї ранку, і це моя точка віправлення

позбавляюсь всіх залежностей.

з ідентифікуючих ознак - тільки шрами

ти знаєш всі мої смаки та забаганки

а я - де сховані твої потаємні речі

єдине чого не знала всі ці 19 років - що Бредбері(видання якого старше мене на 5 років) лежить за мерти два в книжковій шафі

@музыка: Radical Face – Welcome Home, Son

---

-человек, который бросает карандаш нуждается в пироге!

- а если я брошу ручку?

- тогда я принесу форель!

не я придумиваю эти правила, я их только исполняю!(с)ДГ

---

в мене сесія, а саме-екзамени

вибач, та я не п"ю літрами каву

я тобі зрадила.проходили, знаєм(с)

коли твої бажання привселюдно нарікають "дурнуватими" - вижени цих проклятих з хати( вижени будь-звідки!)

і врешті я скажу що не спотворюю пісні-і ми розходимось

бо як же можна бути коли не перевертати тебе з ніг на голову, не перекручувати твої слова як здумається.

ти клянешся що любиш. я кажу те саме(не уточняючи що це було років зо 5 тому)

я буду пошепки розказувати як холодно по ночам гуляти( мені ж в житомирі).

ми промовчимо про те, як спати солодко в обіймах на 5му поверсі